ІСТОРІЯ ШКОЛИ
з 1952 року по ...
Серед тонких білокорих беріз видніється високий світлий будинок. Це – школа №5, альма-матер науки й добра, безцінний храм знань. Щоосені, коли перші золоті червінці беріз пролітають подвір’ям школи, а у високому небі курличуть останні ключі журавлів, починається священнодійство: мудрі, досвідчені вчителі передають свої знання допитливим, спраглим до нового школярам. Так триває з року в рік, незмінно, як щороку навколишня горобина полум’яніє кетягами, а гілля гнеться від духмяних яблук. Але ж коли школа вперше гостинно відчинила свої двері учням? Коли вперше пролунав срібний шкільний дзвоник, скликаючи невгамовну дітвору на урок?
Дивовижно, але точних даних про рік виникнення школи досі невідомо…Достовірним є той факт, що в далекому 1921 році вона вже існувала й називалася «Єдина трудова школа №5». Тоді це була семирічка, що мала два ступені: 1-4 та 5-7 класи. Саме в такому форматі школа й існувала до 1952 року. Знаходилася вона по вулиці 8 Гвардійській у зовсім маленькому приміщенні, що мало всього-на-всього 9 класних кімнат, які згодом вмістили слухачів вечірньої школи.
Відомо, що у 1934 році наша школа мала назву «Козятинська зразкова школа №5». Незабаром Народний комісаріат шляхів сполучення, у підпорядкуванні якого був навчальний заклад, перейменував його та назвав «26-а залізнична середня школа станції Козятин Вінницької області». Свідченням цього факту є атестат, виданий 14 червня 1941 року. Достовірно, що з 1948 по 1950 рік директором був Любимець Леонід Петрович. Дані за 1948 рік свідчать, що у школі на той час навчалось 605 учнів: 530 – українською мовою, 75 – російською, а працював 21 учитель. З 1950 року закладом керував мудрий, досвідчений Куперштейн Соломон Мойсейович, який був незмінним директором два десятиліття, до 1971 року.
1952 рік став для школи знаковим: саме тоді наказом міністра шляхів сполучення на базі 26 залізничної школи було створено цілих два навчальних заклади: російськомовну СШ №3, куди перейшло 70 учнів, та україномовну СШ №5. Цей рік і вважається офіційною датою заснування нашої школи.
БУДІВНИЦТВО ШКОЛИ ПО ВУЛ. БОЖЕНКА
1950-і
1955 рік… Рік народження так добре відомого всім нам високого триповерхового будинку, у якому й поселилася СШ №5. Цікаво, що на той час приміщення знаходилося за адресою вул. Боженка №2, але вже досить давно нумерацію змінено, і зараз заклад розташовується по вулиці Боженка №4.
Статистичні дані свідчать, що перший випуск середньої школи відбувся у 1954 році, тоді стіни закладу полишили 26 юнаків та дівчат. З 1954 по 1972 роки було 18 випусків, а середню освіту одержали 1070 чоловік. У 1957 році 72 старшокласники навчалися у трьох 9-10 класах. У 1972 році у школі нараховувалось 809 учнів. 9-10 класів було шість, і отримували знання в них 174 старшокласники.
У 1965 році навчальний заклад перейшов на кабінетну систему. Було побудовано їдальню, чотирикімнатну майстерню, тир, спортивний майданчик. З 1971 року введено початкову військову підготовку. Згодом, у 1974 році, почалася добудова приміщення: було споруджено нове крило з 12-ма кабінетами, створено новий спортивний зал, а старий переобладнано в актовий.
БУДІВНИЦТВО НОВОГО КРИЛА ШКОЛИ
ЛЮБИМЕЦЬ ЛЕОНІД ПЕТРОВИЧ
Справді, за довгі роки існування школи змін було так багато! Тривають вони й зараз, внаслідок чого школа стає ще затишнішою та комфортнішою. Але чи можливо це без керування мудрого наставника, який рішуче веде колектив до підкорення нових вершин? Звичайно, ні. То хто ж вони, наші директори?
Як уже згадувалось, із 1948 по 1950 роки керував школою, на той час ще залізничною
КУПЕРШТЕЙН СОЛОМОН МОЙСЕЙОВИЧ
У 1950 році очолив заклад Куперштейн Соломон Мойсейович. Креативність цієї людини дозволила установі сягнути значних висот, зробити перебування у школі зручнішим та цікавішим. Соломон Мойсейович користувався великим авторитетом серед учнів та вчителів і результативно керував закладом аж до 1971 року.
ДАЦЮК АНАТОЛІЙ АНТОНОВИЧ
На зміну йому прийшов витриманий та розуміючий Дацюк Анатолій Антонович. Цей був врівноважений чоловік, який із високою повагою ставився до підлеглих та школярів, за що користувався шаною з їхнього боку. Саме за керівництва Анатолія Антоновича школа розбудувалася, набула звичного нам вигляду.
НЕДІЛЬКО ІННА ІВАНІВНА
У 1979 році його змінила Неділько Інна Іванівна, життєрадісна, весела жінка, яка заряджала своєю енергією всіх навколо. Прекрасно, коли людина дивиться на світ оптимістично, тоді вона може поширити світло позитиву й на інших. За це Інну Іванівну любили всі: і діти, і дорослі.
ТКАЧУК ЕРНСТ ПЕТРОВИЧ
1985 року директорську печатку отримав дбайливий господар і тактовний педагог Ткачук Ернст Петрович. Це була високопорядна людина, у якій професіоналізм поєднувався із надзвичайною скромністю. Сам інтелігентний та стриманий, Ернст Петрович у кожному вбачав особистість та надавав можливість для творчого розвитку.
МАРЧЕНКО КОСТЯНТИН ВОЛОДИМИРОВИЧ
У 1997 році директорське крісло посів Марченко Костянтин Володимирович. Географ за фахом, він уміло розгортав перед учнями загадкові сторінки Землі. В історії школи педагог залишився як неординарна особистість та практичний організатор.
